У 2014 році Україна святкуватиме 200-річчя від Дня народження видатного поета, художника, громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка.

Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Вшанування Шевченка є масовим. Президент України Віктор Янукович на засіданні громадської ради зазначив, що осмислення двохсотлітнього ювілею Кобзаря має нагадати всім нам, що українці – великий народ, чий внесок у світову культуру й науку є беззаперечним і визнаним. Саме тому 2014 рік був оголошений Міжнародним Роком Тараса Шевченка.

Його пам’ятають поважають, ним захоплюються, до нього прислуховуються. Він і сьогодні сучасний. Його твори пройняті демократичними ідеями, набули популярності серед широких народних мас. Його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе — до волі, має всесвітнє значення. Підтвердженням цьому є той факт, що книги Т.Шевченка видавались за кордоном і перекладалися на 147 мов світу.

В Україні немає відомішого, доступнішого широкому загалові і більш дослідженого письменника, аніж Тарас Шевченко. Мабуть, не знайдеться в нашій державі людини, котра б не вважала, що вже кого-кого, а Шевченка знає. Ретельно вивчено і десятки разів прокоментовано кожен твір. Попри все те, доводиться стверджувати, що досі, навіть через стільки років після його смерті Шевченко залишається незбагненним. Ми звикли звірятися за Шевченковою творчістю у своїх почуваннях, поглядах на життя, на історичні події — його слово не має фальшу, тут все істина.

„Він був сином мужика і став володарем у царстві духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури”, — так писав І.Франко у своїй „присвяті” Шевченкові.